Родился 29 ноября 1931-го года.
Умер 23 апреля 2003-го года.
Начинал играть в команде Вымпел (Калининград, Московская область, СССР).
Выступал на позиции полузащитника за команду завода имени Калинина (Калининград Московской области, СССР)-1949-1950, Зенит (Ленинград, СССР)-1951-1955 (98 матчей-5 голов), Динамо (Киев, СССР)-1956-1964 (174 матча-22 гола).
Капитан Динамо (Киев)-1958-1960.
В высшей лиге чемпионата СССР провел 272 матча-27 голов.
Чемпион СССР-1961 (21 матч-3 гола).
Трижды входил в списки лучших игроков сезона.
За сборную СССР (1954-1960) провел 23 матча-3 гола.
Чемпион Европы-1960 (4 матча-1 гол в розыгрыше).
Участник чемпионата мира-1958 (5 матчей).
Включен в символическую сборную чемпионата мира-1958.
Заслуженный мастер спорта СССР-1959.
Тренер Динамо (Киев, СССР)-1964.
Главный тренер Черноморец (Одесса, СССР), Судостроитель (Николаев, СССР), Строитель (Полтава, СССР), Металлист (Харьков, СССР), СКА (Киев, СССР), СК Чернигов (СССР).
Заслуженный тренер Украины-1968.
Один из лучших полузащитников советского футбола. Отличался тактической подготовкой, большой работоспособностью и широким диапазоном действий на поле. Владел точным пасом и мощным ударом.
ВОЙНОВ ИГРАЛ ЗА ТРОИХ
Представителей Украины в чемпионском составе-1960 было трое: полузащитники Юрий Войнов, Юрий Ковалев и вратарь Владимир Маслаченко. Но ни одного украинца из украинского клуба. Войнов и Ковалев в 1960 году выступали за киевское "Динамо", но они уроженцы Подмосковья. А родившийся в Днепропетровской области Маслаченко был игроком московского "Локомотива". Войнов и Ковалев — единственные за историю чемпионы Европы среди игроков украинских команд. На ЧЕ из этой троицы играл лишь Войнов. В финальном матче он сделал передачу на Месхи, который отдал голевой пас на Понедельника. Войнов был знаменит пушечным ударом, поговаривают, тренировал его, надевая по две-три покрышки на мяч. В "Динамо" он перешел в 1956 году из "Зенита". Врачи посоветовали Юрию сменить сырой и холодный ленинградский климат на более теплый из-за болезни. Войнов выбирал между Киевом и Тбилиси, и в итоге поехал к тренировавшему тогда киевлян ленинградцу Олегу Ошенкову. Ковалев так и не сыграл на ЧЕ, и вообще за сборную СССР провел лишь один матч в 1957 году. Хотя четыре раза попадал в список 33 лучших футболистов чемпионата, не мог пробиться в состав сборной. Запасным был и Маслаченко, чьи годы в советской сборной совпали с расцветом легендарного Льва Яшина. С 1957 по 1962 год знаменитый в будущем телекомментатор сыграл лишь в восьми матчах сборной. Владимир Никитович умер от сердечной недостаточности в ноябре прошлого года. А из участников финального матча в живых остались трое — Валентин Иванов, Виктор Понедельник и Анатолий Крутиков.
Зарегистрирован: 17.03.2013 Сообщения: 61971 Откуда: город Бахмач, Черниговская область, Украина
Добавлено: Ср Май 11, 2016 10:12 pm Заголовок сообщения:
Юрій Войнов
Візитівка
1931-2003. Заслужений майстер спорту (1959). Один із найсильніших півзахисників за всю історію СРСР і у світі. Грав у командах «Зеніт» (Ленінград), «Динамо» (Київ). Срібний призер першості — 1960, чемпіон СРСР — 1961 р. У чемпіонатах СРСР зіграв 271 матч (у «Динамо» — 174), забив 28 м’ячів (у «Динамо» — 22). Учасник чемпіонату світу 1958 р. (потрапив до символічної збірної світу). Чемпіон Європи — 1960. У складі збірної СРСР зіграв 26 матчів, забив 5 м’ячів.
Юрій Войнов став би й олімпійським чемпіоном у Мельбурні (1956), та наприкінці 1955-го тяжко захворів. Тоді він грав у «Зеніті». Лікарі наполягли змінити ленінградський клімат на м’якший. З-поміж міст, які йому запропонували, уподобав Київ. Московські чиновники від футболу, проте, дискваліфікували його на рік нібито за порушення правил про переходи.
Не було б щастя, та нещастя допомогло. За рік «простою» Войнов опанував свої знамениті удари здалеку. Тренувався він просто: на м’яча надівав дві або й три покришки і без утоми бив по воротах із 30—40 метрів. Якщо м’яч летів за межі поля, Юрій дріботів по нього сам. Так виникла знаменита київська комбінація: Войнов поволі йшов із центру поля з м’ячем, крайні нападаючі й інсайди відтягали на себе опікунів, а він вривався у цей коридор і потужно бив. Удар у Войнова був такої сили, що коли м’яч летів у створ воріт, голкіпер не встигав його відбити.
Тривалий час Юрій Войнов був єдиним київським динамівцем, який мав звання заслуженого майстра спорту і грав у збірній СРСР. На нього справді рівнялися товариші, котрі багато років довіряли Войнову капітанську пов’язку.
1958 року Войнов відбув у складі збірної до Швеції на чемпіонат світу. Наша команда, дебютувавши на турнірі такого рангу, гідно протистояла найсильнішим — Бразилії, Англії, Швеції. Войнова (хоч він і не забив жодного гола) за підсумками чемпіонату ввели до складу символічної збірної світу.
Сам Юрій вважав, що коли б не прикрий інцидент з найкращими гравцями — Стрельцовим, Татушиним, Огоньковим, що стався напередодні від’їзду до Швеції, збірна СРСР напевно грала б у фіналі.
А втім, вона зіграла. Тільки 1960 року, в розіграші Кубка Анрі Делоне, першого офіційного чемпіонату Європи. Войнов брав участь у всіх матчах фінальної серії. Саме він розпочав вирішальну атаку збірної СРСР, запустивши по краю Михайла Месхі. Той своїми фірмовими фінтами заплутав югославських оборонців і видав чудовий пас у штрафний майданчик на Віктора Понедєльника. До фінального свистка залишалося три хвилини...
Юрію Войнову пощастило грати з багатьма зірками, зустрічатися на полі з маститими суперниками — від Пушкаша до Пеле. З-поміж радянських футболістів найсильнішими він вважав Ігоря Нетто і Льва Яшина, у яких, з його слів, не було вад ні на полі, ні поза ним.
До останніх днів Юрій Миколайович вірою і правдою служив київському й українському футболові, являв собою зразок сумлінності, дисциплінованості, відповідальності. Для вболівальників це не було несподіванкою: впродовж футбольної кар’єри він ніколи не оступався ні на полі, ні поза його межами. Вад у нього не було...
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах