:: Index :: FAQ :: Поиск :: Пользователи :: Группы ::
:: Регистрация :: Профиль :: Войти и проверить личные сообщения :: Вход ::
Мы Вконтакте
Коман Михаил

 
Начать новую тему   Ответить на тему    Список форумов Футбол в СССР. Динамо Киев и другие советские клубы. Форум от Олега Гриценка -> Гвардейцы киевского суперклуба (Е - К)
Предыдущая тема :: Следующая тема  
Автор Сообщение
DynamoFan75



Зарегистрирован: 17.03.2013
Сообщения: 23421
Откуда: город Бахмач, Черниговская область, Украина

СообщениеДобавлено: Пт Июл 15, 2016 9:21 am    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой





Коман Михаил Михайлович родился 1 апреля 1928 года в чехословацком городе Люботин. Вырос в многодетной семье. У него было 8 братьев и сестер, с двумя из них - Андреем и Мироном Коман и начал гонять мяч.
 
Карьера игрока:

"Партизан" Виноградов - 1945-46.
Команда м. Янтарь - 1947.
"Спартак" Ужгород - 1948.
"Динамо" Киев - 1949-59.

Серебряный призер чемпионата СССР 1952.
Обладатель Кубка СССР 1954.
В чемпионатах СССР 170 матчей, забил 63 мяча.
Провел 2 матча в еврокубках.
В списках «33 лучших» - 2 раза.
 
Карьера тренера:
 
"Динамо" Киев - 1960 - 1991 (с перерывами, тренер, нач. Команды)
 
Заслуженный тренер Украины.
 
В истории каждого выдающегося клуба есть тренеры и футболисты, чьи имена являются вечной гордостью. В английском «Манчестер Юнайтед» - Матт Басби и Роберт Чарльтон, в мадридском «Реале» - Ференц Пушкаш и Альфредо Ди Стефано, в мюнхенской «Баварии» - Франц Беккенбауэр и Герд Мюллер.
В галерее славы киевского «Динамо» особое место принадлежит Михаилу Коману. Вряд ли на свете есть другой человек, чье имя на протяжении полувека связано с любимой клубом. Михаила Михайловича в стане бело-голубых любили, любят и будут всегда любить. Прежде всего за его верность, граничащей с самопожертвованием.

Он начинал играть в футбол в Закарпатье, когда и в помине не было таких условий, которые созданы мастерам сегодня. С улыбкой ветеран вспоминает свои первые бутсы, переделанные из английских военных ботинок. На свои первые поединки юный Михаил Коман спешил не из адидасивскою сумкой через плечо, а с дырявой чемоданчиком, в котором помещались его футбольные «инструменты» - гетры, трусы, майка, выстиранные и отутюженные собственными руками.

В киевском «Динамо» он с 1948 года. Нынешние «звезды» -ветераны в те далекие времена в полном смысле слова еще под стол пешком ходили. Он уже с гордостью надевал майку с сокровенной буквой «Д». Болельщики не просто любили, а боготворили «своего Мишу». Потому что никто не умел так, как он, проскользнуть в штрафную соперников и «порадовать» их забитым мячом. Михаил Михайлович снискал себе репутацию хитреца, потому как несколько мячей в азарте борьбы забил руками.
Сейчас, вспоминая «дела давно забытых дней», Михаил Коман только прячет в кулак улыбку: «Всяко бывало». Ну а его гол в финале Кубка СССР в 1954 году впервые в истории всесоюзных розыгрышей принес киевскому клубу заветный трофей.

Уйдя из зеленого прямоугольника футбольного поля игроком, Михаил Михайлович остался на нем в роли воспитателя динамовской молодежи. Он много лет плодотворно готовил к грядущим баталиям динамовской поросль. Особенно яркими были годы его сотрудничества с выдающимся тренером киевского «Динамо» Виктором Александровичем Масловым и Виктором Васильевичем Терентьевым. Е годы действительно были золотыми. В 1964 году «Динамо» снова привезли на берега Днепра хрустальную чашу Кубка СССР. А еще через два года киевляне «выстрелили» дуплетом - кроме Кубка завоевали звание чемпионов страны.

В те годы Михаил Михайлович работал с дублирующим составом «Динамо», выводя в свет ребят, мечтали завоевать новую славу своей команде. Нет нужды перечислять все имена. Думаю, достаточно Олега Блохина, Анатолия Бышовца, Владимира Мунтяна, Владимира Онищенко, Владимир Веремеев.













Вернуться к началу
Посмотреть профиль Отправить личное сообщение
DynamoFan75



Зарегистрирован: 17.03.2013
Сообщения: 23421
Откуда: город Бахмач, Черниговская область, Украина

СообщениеДобавлено: Пт Июл 15, 2016 9:38 am    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой





Коман Михайло Михайлович

Ветеран футболу. Амплуа гравця - лівий напівсередній.

Народився 1 квітня 1928 р. у м. Люботин (Словаччина)

Почав грати в 1942 р. у Виноградово (нині - Закарпатська обл. України) у команді механічного технікуму. Виступав за клуби «Партизан» (Угорщина) - 1945-46 рр., м. Бурштин - 1947 р., «Спартак» (Ужгород) - 1948 р., «Динамо» (Київ) - 1949 -1959 рр. У чемпіонатах СРСР зіграв 149 матчів, забив 62 голи. Срібний призер чемпіонату СРСР (1952 р.), володар Кубка СРСР (1954 р.).
Тренер (1960-73, 1991-92 рр.) і начальник (1977-1984 рр.) команди «Динамо» (Київ). Тренер юнацької збірної СРСР - 1975 р. Директор дитячо-юнацької школи «Динамо» (1974-1976, 1985-87, 1993-95). Начальник відділу футболу республіканської ради ДСТ «Динамо» - 1988-90 рр.

Майстер спорту. Заслужений тренер України (1961 р.).


Михайло Михайлович вважає, що в житті йому таланило на добрих людей. У неповній середній школі він зустрівся з викладачем фізвиховання Ониськом, а ще раніше — з таким же фанатом футболу Петрицьким, і вже з 12 років виступав за збірну школи, а згодом — за збірну механічного технікуму.
Був він худорлявим, низьким на зріст і фізично не дуже розвиненим хлопцем, до того ж — не досить швидким. Тому й виглядав, особливо поруч із їхнім центральним нападаючим кремезної статури, кумедно. Та всі природні вади він прагнув компенсувати хитрістю, вигадував спеціальні ходи й прийоми, аби опинитися біля м’яча раніше захисників і забити гол. Жага гола у Комана на все життя залишилася «в крові».
Якось, коли він грав за міську команду Виноградового «Партизан», Михайло за мить до того, як їхній центрфорвард Біловарі, що відзначався потужним ударом, почав рухатися на ворота. Воротар не втримав м’яча, і Михайло спокійно добив його у ворота. Скільки таких голів він заб’є за свою футбольну кар’єру!
У «Партизані» тоді грали хлопці тямущі, не тільки в рідному Виноградовому збирали повний стадіон — по всій області на них ходили, завоювали загальне визнання закарпатців. Коли ж вони у себе на полі розгромили команду Ужгорода — 12:1, вболівальники винесли їх з поля на руках. Невдовзі Комана запросили до збірної Закарпаття.
Ох і склад тоді, в далекому 47-му, підібрався у тій збірній: Коман, Юст, Товт, Сенгетовський, Дерфі! Не випадково та команда стала чемпіоном республіки. Її майже у повному складі зарахували до київського «Динамо». Так почалася «закарпатська плеяда» у кращій команді України — від Михайла Комана до Василя Раца.
Хлопці з Ужгорода почали з «дубля», і вже в першому сезоні «намолотили» суперникам майже 80 голів! Тоді ж серед уболівальників утвердилася інша традиція — обов’язково ходити на змагання дублерів. Час не було змарновано, бо ж школу київських резервістів пройшли всі, хто потім примножував славу клубу і на всесоюзній, і на міжнародних аренах. «Зірковим» для Михайла Михайловича Комана можна вважати 1954 рік, коли «Динамо» вперше в історії завоювало Кубок СРСР, обігравши на шляху до фіналу таких «грандів», як «Спартак», ЦСКА, а в фіналі — єреванський «Спартак». У цих зустрічах М. Коман забив чотири голи. Напередодні фіналу хвилювалися. Єреванці провели психологічну атаку — надіслали на адресу «Динамо» телеграму: «Не волнуйтесь, киевляне. Даже банщики-армяне все уверены заране — Кубок будет в Ереване!» Того пізнього осіннього вечора був такий туман, що розпорядники московського стадіону хотіли навіть припинити матч. За рахунку 1:1 кияни, провівши блискавичну комбінацію Фомін—Зазроєв—Коман, вивели Михайла сам на сам з голкіпером «Спартака» Затикяном. Перехитривши його, Коман забив «кришталевий» гол — 2:1!

Проте, як на мене, то не менше захоплення викликає гол, забитий Михайлом Команом 1951 року у ворота бакинського «Нафтовика». Гол, який врятував «Динамо» від неприємної мандрівки до другої ліги. Цікаво, що цей вирішальний м’яч Михайло забив... рукою. Він сам розповів мені якось про це, навіть ворота ті показав. «Скільки було моментів, а м’яч оминає ворота — то штанга, то воротар... Чергова подача з флангу — я злітаю в повітря, відчуваю — не дістати. Тоді якось рефлекторно піднімаю «дальню» руку — м’яч у сітці! Суддя нічого не побачив, зарахував».
На жаль, не пощастило мені спостерігати Михайла Комана на полі. Про нього ходили легенди, сам Михайло Михайлович згадувати любив про кумедні, як на нього, випадки. «Ти розумієш, я обирав позицію трохи збоку, коли йшов на добивання, щоб воротар не звертав на мене уваги. Та коли він відбивав м’яч, я був тут як тут. Воротарі на мене зло тримали. Зубрицький якось, він тоді ще за «Локомотив» грав, крикнув на мене: «Іди звідсіля, що ти мені добиваєш увесь час?..» Особливі стосунки були з Яшиним. Гол із гри йому було дуже важко забити, доводилося хитрувати. Я, до речі, йому теж одного разу рукою забив, лівою, непомітно проштовхнув м’яча, замикаючи дальню штангу.
Ще пам’ятаю, в Києві, на Центральному, грали з «Динамо». Жора Граматикопуло подає кутовий. Біля мене — їхній капітан Віктор Царьов, Яшин. Стоїмо щільно, впритирку. Подача, Царьов хотів вистрибнути, а я на ногу йому легенько так наступив, він плечима поводить, а стрибнути не може. А я уже вистрибую і над його головою посилаю м’яч у ворота. Що тут почалося! Вони до судді — той нічого не бачив, на центр показує.
Бувало, правда, й мене «купували». Вибігаю на довгий пас із глибини сам на сам із відомим Олексієм Хомичем, він кидається назустріч, та я все одно перший біля м’яча. Він мені: «Мишко, постривай, свисток був, офсайд!» Ну, я й оглянувся на суддю. А Хомич м’яча далеко вперед вибив... »
Михайло Коман завершив кар’єру, коли до «Динамо» прийшла велика група гравців, яким належало вписати нові яскраві сторінки до літопису клубу.

Стати вихователем юних талантів уперше йому запропонував В’ячеслав Соловйов. Вони разом із Віктором Терентьєвим привели «Динамо» до золотих медалей. Михайло Коман працював із дублерами, допомагав тренувати першу команду, займався селекційною роботою. Що ж, тоді все виконували два-три тренери, взаємозамінність була повною.
Багато навчився у Віктора Олександровича Маслова, якого називає великим реформатором. Саме Маслов, як вважає М. Коман, номінально зменшивши кількість атакуючих гравців, наповнив атаку новим якісним змістом, вона стала колективною: у «Динамо» атакувати могли й 8, і 9 гравців, тому захист суперника крутився, наче карасик на сковорідці, не знав, від кого чекати неприємностей. А його система оборони, а колективний відбір по всьому полю!
Усім серцем, розумом і душею сприйняв М. Коман ідеї Валерія Васильовича Лобановського і був їхнім палким прихильником.
А скільки «внутрішніх колізій» допомогла уникнути ця тактовна, вихована, інтелігентна Людина! Небагато знають про те, що саме він умовив Віктора Маслова залишити в «Динамо» Євгена Рудакова, а коли останній надумав-таки накивати п’ятами з Києва, Коман зняв його з поїзда. Колись він за руку привів до «Динамо» Олега Лужного, відшукавши його в далекому Львові.
Він не полюбляє зайвого шуму навколо свого імені, уникає телевізійних юпітерів. Та ба, слава знаходить його сама!



Вернуться к началу
Посмотреть профиль Отправить личное сообщение
DynamoFan75



Зарегистрирован: 17.03.2013
Сообщения: 23421
Откуда: город Бахмач, Черниговская область, Украина

СообщениеДобавлено: Чт Окт 27, 2016 12:03 pm    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой







Вернуться к началу
Посмотреть профиль Отправить личное сообщение
DynamoFan75



Зарегистрирован: 17.03.2013
Сообщения: 23421
Откуда: город Бахмач, Черниговская область, Украина

СообщениеДобавлено: Чт Сен 07, 2017 10:59 pm    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой


1951 год. Слева - Михаил Коман.
Вернуться к началу
Посмотреть профиль Отправить личное сообщение
Показать сообщения:   
Начать новую тему   Ответить на тему    Список форумов Футбол в СССР. Динамо Киев и другие советские клубы. Форум от Олега Гриценка -> Гвардейцы киевского суперклуба (Е - К) Часовой пояс: GMT
Страница 1 из 1

 
Перейти:  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах


Powered by phpBB© 2001, 2005 phpBB Group ::Вы можете бесплатно создать форум на MyBB2.ru, RSS :: Thиme crйe par Jona